Евр. 10:5-7. «Жертвы и приношений
Ты не восхотел, но тело уготовал Мне.
Всесожжения и жертвы за грех неугодны
Тебе. Тогда Я сказал: вот, иду,
как в начале книги написано
о Мне, исполнить волю Твою, Боже».
Ночная мгла весь мир покрыла,
И нет просвета на пути,
Никто не смог своею силой
Себя от тьмы греха спасти.
Хоть люди жертвы приносили,
Но грех пленял, как злая рать.
Те жертвы не имели силы
Сердцам от тьмы свободу дать.
За грех напрасных приношений
Творец святой не пожелал.
И было вышнее решенье,
Чтоб Сына в мир Отец послал.
И Он, как пастырь овцам добрый,
Заблудших в мире посетил.
На казнь решил пойти свободно
И кровь невинную пролил.
Плевки, голгофский крест и гвозди,
Любя людей, Христос избрал.
Не преломил Он слабой трости,
Но Сам ломим был и страдал.
Такой цена была избавить
Тебя, меня от вечной тьмы
И к Богу в небо путь направить.
Теперь Христом мы спасены.
И кто еще не принял жертвы
И сердце Богу не отдал?
Сегодня жизнь Ему доверь ты,
Чтоб в рай войти не опоздал.
Ионий Гедеревич ,
Salem, USA
Поднимаю в небо взоры,
Где сияет красота;
Голубые там просторы,
Там живёт моя мечта.
Для души там дом готовый;
Путь закончится земной,
И войду я в мир тот новый,
В мир чудесный и святой.
Прочитано 8100 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
